Заходи розслідування у Європейському суді з прав людини
Заходи розслідування у Європейському суді з прав людини
При розгляді справ у Європейському суді з прав людини (далі - Суд), палата Суду має право, за клопотанням сторони або з власної ініціативи, вжити будь-який захід розслідування, який на її думку, може допомогти з’ясуванню фактів у справі. Крім того, палата може звернутися до сторони з проханням подати документальні докази, а також вирішити заслухати як свідка або експерта чи в будь-якій якості особу, докази або твердження якої, на її погляд, можуть допомогти у виконання такого завдання.
Палата може також звернутися до будь-якої особи чи інституції на власний вибір з проханням висловити думку або підготувати письмове повідомлення з приводу того чи іншого питання, якщо вона вважає це за необхідне у даній справі.
Після того, як справу оголошено прийнятною або, за виняткових обставин, до моменту винесення ухвали щодо прийнятності справи, палата може делегувати одного чи кількох своїх членів або інших суддів Суду для з’ясування обставин і фактів, розслідування на місці чи отримання доказів у якийсь інший спосіб. Палата може також доручити тій чи іншій особі чи інституції на власний вибір надавати такій делегації допомогу у визначений палатою спосіб.
Провадження, яке становить частину того чи іншого розслідування, здійснюваного палатою чи її делегацією, має бути закритим, за винятком випадків, коли голова палати або керівник делегації вирішує інакше.
Голова палати може запропонувати або надати дозвіл тій чи іншій третій стороні взяти участь у заході розслідування. Голова встановлює умови такої участі і може обмежити її, якщо таких умов не дотримано.
Заявник та відповідна держава (далі - Договірна сторона), яка ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) надають Суду допомогу, необхідну для здійснення того чи іншого заходу розслідування. Договірна сторона, на території якої делегація проводить розслідування на місці, створює для делегації відповідні умови для роботи і надає необхідну допомогу для належного проведення заходів. Зокрема, робить все необхідне для забезпечення пересування делегації в межах своєї території та піклується про всі необхідні заходи безпеки щодо її членів.
Якщо сторона чи будь-яка інша особа, що має бути заслухана перед делегацією, не з’являється або відмовляється зробити це, тоді, незважаючи на таку обставину, делегація має право продовжувати здійснення своїх заходів, якщо вона переконана в тому, що ця обставина не суперечить належному здійсненню правосуддя.
Делегати здійснюють відповідні повноваження, які надані палаті Конвенцією або Регламентом Суду, та забезпечують розслідування. Перед здійсненням заходів розслідування керівник делегації може прийняти рішення про проведення підготовчого засідання зі сторонами чи їхніми представниками.
Виклик свідків, експертів та інших осіб, які мають бути заслухані делегацією, здійснює секретар Суду.
У виклику має бути зазначено:
1) справа, у зв’язку з якою здійснюється виклик;
2) предмет розслідування, експертизи чи іншого заходу, що здійснюється за розпорядженням палати або голови палати;
3) умови грошового забезпечення, яке має надаватися викликаним особам.
Наскільки це можливо, сторони мають надати достатню інформацію, необхідну для встановлення особи свідків, експертів чи інших осіб, які підлягають виклику, а також їхні адреси.
Договірна сторона, на території якої проживає свідок, повинна забезпечити вручення повістки про виклик, яка надійшла з палати. У разі неможливості такого вручення Договірна сторона має у письмовій формі навести причини. Після цього вживаються усі необхідні заходи для забезпечення явки викликаних осіб, що перебувають під юрисдикцією і контролем сторони.
Керівник делегації може зажадати присутності свідків, експертів та інших осіб під час проведення делегацією заходів розслідування на місці. Договірна сторона повинна вжити усіх заходів для забезпечення такої явки. Якщо на прохання чи від імені Договірної сторони викликано свідка, експерта чи іншу особу, витрати на забезпечення їхньої явки несе ця сторона, крім випадків, коли палата вирішує інакше. У разі якщо особа, що підлягає виклику, перебуває під вартою в Договірній державі, витрати на забезпечення явки несе ця держава, якщо палата не вирішить інакше. У всіх інших випадках палата вирішує, чи має такі витрати нести Рада Європи, чи їх повинен компенсувати заявник або третя сторона, на клопотання яких чи від імені яких забезпечувалася явка цієї особи.
Після встановлення особи і перед даванням показань кожний свідок складає присягу чи робить таку офіційну заяву: «Присягаю» - або «Офіційно заявляю, згідно зі своєю честю і совістю,» - «що говоритиму правду, всю правду і нічого, крім правди». Цей факт фіксується в протоколі. Кожен експерт
також складає присягу, що фіксується у протоколі.
Будь-який делегат має право ставити запитання уповноваженим особам, адвокатам чи радникам сторін, заявникові, свідкам та експертам, а також будь-якій іншій особі, присутній на засіданні делегації.
Свідки, експерти та інші особи, присутні на засіданні делегації, можуть бути опитані уповноваженими особами, адвокатами чи радниками сторін, за умови, що опитування здійснюється під контролем керівника делегації.
Крім випадків, коли існують виняткові обставини, та зі згоди керівника делегації, свідки та експерти й інші особи, яких має заслухати делегація, допускаються на заслуховування лише після того, як вони дали показання.
Щодо свідків, експертів та інших осіб, які мають бути заслухані за відсутності сторін у справі, керівник делегації має право встановлювати певний порядок, якщо цього вимагають інтереси належного здійснення правосуддя.
У разі виникнення спору у зв’язку з відведенням свідка чи експерта, рішення приймає керівник делегації. З метою одержання інформації делегація має право заслухати особу, яка не правоможна давати показання як свідок чи експерт.
Будь-яке провадження стосовно заходу розслідування делегації має бути зафіксоване у вигляді стенографічного звіту, який готує секретар. У такому звіті має бути зазначено:
1) склад делегації;
2) список тих, хто був присутнім на засіданні делегації;
3) прізвища, імена, опис та адреса кожного свідка, експерта чи іншої заслуханої особи;
4) текст поданих показань, поставлених запитань і наданих відповідей;
5) текст ухвали, винесеної під час провадження, здійснюваного делегацією чи її керівником.
Якщо увесь стенографічний звіт або його частину виконано неофіційною мовою, секретар вживає заходів для його перекладу на одну з офіційних мов Суду.
Представники сторін мають одержати копію стенографічного звіту для внесення правок, проте за умови, що це відбуватиметься під контролем секретаря або керівника делегації і що в жодному разі такі правки не спотворюватимуть змісту й логіки сказаного. Після внесення правок звіт підписують керівник делегації та секретар, після чого він стає офіційним документом у справі.
Провідний спеціаліст сектору з питань
забезпечення діяльності
Уповноваженого у справах
Європейського суду з прав людини
Головного територіального управління
юстиції у Запорізькій області А.І.Кусій
